Боже, до Тебе в молитві прийду, склонюся так низько покірно,
Ти залікуй Боже душу мою, хоч грішна вона, - та Ти любиш безмірно…
Боже ,- скажи як нам правильно йти, і обминати все горе,
Скажи не мовчи підкажи, здається вже серце суворе…
Боже, - чому нема усмішки , щирості, віри?
На чорне говоримо біле, а біле ,- давно стало сірим…
Чому матері посивіли так швидко, і руки вже їхні тремтять?
Чому непомітно, шалено та стрімко без жалості роки летять…
Боже, - а скільки людей погубила війна?, - війна у країні, словесна війна, війна у родині, - безмовна війна…
Чому нема миру, чому ми такі?, -
хода наша квола і кроки гіркі…
Та знаєш мій Боже,- ми винні самі ,
- самі розумієм що можна що ні,
самі обираєм що краще для нас,
Хоч знаєм де тормоз, - та тиснем на газ!...
І часто знедолені душі блукають, незнають притулку,-спочинку шукають,
Тиняються бідні,-і кажуть,- де ж Бог?,-давно вже в багнюці,-до себе ж не мають вимог,
А заздрощів скільки,- і скільки злоби,-задумайтесь люди.- чиї ви раби?
Ми самі обрали жорстокість злобу,- що поглядом навіть проводим стрільбу,
Все що маєм в нашім праві,- це упасти в каяття,
З доброї Твоєї ласки,- хочем чисте ми життя,
Дай любові ,дай терпіння, віри, спокою, спасіння..
Віджени весь страх сумління,-подаруй благословіння..
Ти помилуй нас Отець,-на шлях істинний направ
Подай руку,відкрий небо,-і на твердості постав,
Ми є люди ,ми є грішні,- йдуть спочатку в нас діла,-ну а потім лише думка хоч яка вже не-яка
Наш ти Батьку,- Бог Святий,
Тягар світу на Тобі,-зовсім таки не легкий,
Помер в ранах на хресті,- ради нашого життя ,
Віддав сина, переніс,- людські грубі побиття…
«за нікчемних і за ницих ,- нас, неправедних людей»,
Струмком лилась кров пречиста,на розп’ятті із грудей…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690476
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 24.09.2016
автор: Наталя Воронка