Давно на службі в Космосу Земля –
Й живе вона, як він того захоче:
То квітом, сонцем радо застеля,
То ураганом раптом загуркоче.
Та це в природі – не серед людей –
Для них планета стала тіснувата:
То тут, то там нова війна іде,
Немов без неї не проіснувати.
І розділився раптом навпіл світ
На тих, котрі купаються в любові,
І тих, які вбивають кращий цвіт,
Не визнають і знать не хочуть Бога.
Чому ж так довго істина в путі
Про те, що у любові тільки сила,
Що найцінніше – діти у житті
І небо над Землею, мирне, синє!
19.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690472
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)