Матуся наша заповіт нам склала.
Ні, не хати й машини дарувала.
А заповіла нам у дружбі жити,
Веліла один одного любити.
Якого треба ще мені добра?
Все необхідне є. І є СЕСТРА.
Навіщо так мені багато хат?
Оселя є. І є у мене БРАТ.
Бо ділять, часом, мамину хатину
На трьох, на чотирьох, на половину…
Світлицю віддають чужій людині,
Втішаючись якійсь там копійчині.
А я іду до брата, як додому,
Вклоняюсь низько маминому дому,
Кущі, дерева гілками кивають.
Я знаю:тут мене завжди чекають.
І до сестри я тягнуся душею,
Порадитись, погомоніти з нею.
Яка це радість! Серденько співає-
По-особливому родину відчуває.
Буває настає скрутна хвилина,
Я впевнена:у мене є родина,
Яка бажає мені щастя і добра.
У мене БРАТ є, в мене є СЕСТРА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690442
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2016
автор: Галина Брич