До холоду душа не звикла
Надто потужно він зірвався
І ще тепла не відпустила
А вітер в осінь закохався
І вже крокую я з дощами
Ховаю душу , щоб не змерзла
Та буде снитися ночами
Весна, що кригою не скресла
Порожні вулиці стрічають
Поодиноко люди де-не-де
Краплинки дощику кружляють
Осінь поважним кроком йде
А я до холоду не звикла
В тремтінні серце та душа
І ще тепла не відпустила
У мріях ніжних - не чужа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2016
автор: Олена Шабанова