[b]
[b]Впадуть люті воріженьки.[/b]
Вірний Бог. Господь – правдивий,
Правду завжди каже.
Як говорить, так і зробить,
І ще й ґудзь зав’яже.
Впадуть люті воріженьки
Між двома морями,
Бо плюндрують нашу неньку,
І топчуть ногами.
Палять, нищать супостати,
Крівцю п’ють з народу,
Та не зможуть нас зламати –
Козацького роду.
Будем жити ми щасливо
В Вільній Україні!
Дасть Господь багате жниво
Господній дитині!
Засмердиться ворог лютий,
І весь світ побачить,
Що без Господа і сильний
Нічого не значить.
Пророцтво Господнє через Пророка Йоіла 2:21-22.
«А цього північного ворога, віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену. – його перед до східного моря, його ж край – до того моря західного. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. «Не бійся ти, земле, а тішся й радій, – бо велике Господь учинив!»»
ХАЙ І ПО НАШИХ ЗЕМЛЯХ НЕ ХОДЯТЬ.
Марно загиблим синам України присвячується.
Позаростали стежки-доріжки,
Там, де ходили милого ніжки.
Позаростали зіллям-травою,
Де ми любились, милий, з тобою.
Нам посміхались місяць і зорі,
Щиро вітали у рідному морі.
Нам здавалося: буде – навіки,
Повнитись будуть радістю ріки.
Лише ті, що «дарують свободу»,
Кинули в край чужого народу.
Месників куля вразила в груди –
Пісні твоєї більше не буде…
І всі доріжки позаростали,
І мої коси сивими стали.
А на могилі, в угорському краї,
Вітер про волю пісню співає.
І їх тополя віття схиляє,
Коренем тисне, серденько крає.
Згляньтеся, люди, будьте вже пильні,
Більше не множте купи могильні.
Хай і по наших землях не ходять
Ноги чужинські. Більше не родять
Маків кривавих, кров’ю политі,
Поля українські сльозами вмиті.
Станьмо всі, браття, дружно – стіною,
Нашу любов візьмімо, як зброю.
Всі до одного – за Україну!
За Батьківщину нашу Єдину!
Так, Незалежну!!! – Ворог сміється.
Скільки б не вилась, нитка – порветься,
І розсипляться вражії пута!
Україна – не буде закута!
Жити буде в віках Україна,
Благословенна Богом, Єдина.
Так! Самостійна, мирна і добра.
Господь – її щит! З Ним – непоборна!
[/b]
[b]Будьмо, браття, ми єдині![/b]
Хай же згинуть воріженьки, як на сонці іній!
Заживемо в мирі, браття, в рідній Україні.
Будуть жити наші діти в достатку на волі –
Зацвітуть усюди квіти щасливої долі.
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Зашумить, заколоситься золота пшениця,
І не буде більше в тебе ‘ молода вдовиця’.
Хай любов і мир царює завжди в Україні,
Мова рідна не змовкає у нашій родині.
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Зацвітуть сади квітучі з півночі до моря.
Любім, браття, Україну, щоб не знати горя.
Дай нам, Господи, з Тобою жити й процвітати.
Із неправдою в двобої зло перемагати!
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2016
автор: Тріумф