Цього не можем ми забути..
Що гіршого могло ще бути:
Коли померла рідна ненька,
Залишивши дитя маленьке?
Щоразу з ранньою росою
Вмивавсь її синок сльозою.
Коли не було плакать сили,
То біг хлопчина до могили.
У неба щиро він просив,
Щоб Бог матусю відпустив.
А з неба сонце пригрівало -
Спокійно й затишно ставало.
На квіти, що цвіли, дививсь,
Немов, до матінки туливсь:
-Рідненька матінко, матусю,
Прийду ще завтра прихилюся.
Спливали дні, ішли години,
Ходив до мами він щоднини.
У відповідь не чув він слів,
Хоч так почути їх хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690121
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2016
автор: Ольга Калина