Яскраві вогнища, чорні плями
Антагоністи холодом віють
Бродять всередині, наче терміти
Нищачи нутроші кривлять поставу
Зранку вони заставляють вбивати
Опівдні змушують вести дискусії
Ввечері вогнища спати лягають -
Плями вкривають мій мозок і тіло
Ворушать волосся моїми ж руками
Під транспортир їх рівняють в агоніях
Побудувати шалено мріють
Цеглою з праху мою симфонію
Модифіковані швидко формації
тіла. Змінені ракурси мого безумства
Ліки та книги ось тут вже на мене не діють
Сутність мою під матраци закинуто мною ж
Точніш не закинуто, товщею ніжок
відправлено, тими ж лихими термітами,
Світло вже подано. Плями вже стерті,
Вогнища палять листи у конвертах
У соцмережах. А я у підсвідомості
Будую в собі лабіринти безумні
Із біллю в ікрах прохожу темницями
Гасячи світло своїми очицями
Душу замотуючи у павутиння
Пальці ламаючи натри четверті
Нігті згризаючи з диким тремором
В ікрах отих й по всьому тілу
І забиваючись в клаустрофобії
Рвусь усе дужче цією печерою
Тіло розтерзане, гостроти збиті
Замертво падаю
І на санскриті, І на латині,
Й усіх мертвих мовах
Про мене напишуть -
Буттям закатований
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690083
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2016
автор: 7orrow