Усе забуте,- не забуте ,усе не сказане горить..
І час тепер не повернути і серце більше не щемить..
Гарячі руки вже холодні і блиск в очах давно потух,
І не настане більш сьогодні , не буде на душі розрух..
Слова-слова ,-туманний запах мрії,
Лишають лиш росу і мокрий слід на віях…
Летять так легко,неосяжно, стрімко
І холодом морозять наче взимку…
Усе забуте ,- не забуде, усе у пам’яті лежить,
Хоч павутиннями окуте,та не проходить і не спить,
Знайома річ, знайомі люди,усе нагадує колись,
І не подінешся нікуди, не скажеш твердо-«зупинись!»…
Слова-слова ,- це радість та печаль,
Для когось бурне море ,комусь твердий причал…
Для когось сміх в мажорі , а в когось вже «фінал»…
Вони ,- той попіл серця,що тліють без кінця…
І винний не назветься ,не оберне лиця…
Усе забуте ,- не забуте ,усе побачене не йде..,
І люди іноді не люди, брехня на ланцюгу веде!
Покірні ,- не тому що треба,загублені кидають тінь,
Не бачать праведності неба і зорей світлих мерехтінь…
Слова-слова ,- чому від вас так туго?
Ви ніби струм ,що рве свою напругу…
Такі підступні лізете на дно…,
у свої сіті затягли не одного…
Усе забуте,- не забуте ,слова –слова пересіклись,
Щось більше переповнює вже груди і відпускається «колись»,
Слова-слова,забудь-забудь!!!...
Вони лиш піна, -хай пливуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2016
автор: Наталя Воронка