У морі дріб’язків краплині не солоні,
Вони гірки, немов алое сік.
Ми опинилися в мізерності полоні,
До болю смішно прожили свій вік.
Змінили пристрасть на прокислий спокій,
Свої таланти - на дешевий хліб,
Високі мрії, задуми широкі,
Забуту волю - на комфортний гріб.
І хто нас порятує з цього моря,
Простягне своє коло рятівне,
Коли тепер усе, що справжнє – горе
Усе недріб’язкове - руйнівне?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2016
автор: Ольга Білицька