[i]Присвячую тим своїм друзям, що на моєму життєвому шляху відвертались від мене через моє ввірування в Ісуса Христа.[/i]
Я тебе відпускаю, мій друже,
Із обіймів, занадто міцних,
Бо я теж поступово одужав
Від братерства в боях запальних.
Вільний ти від моєї підтримки -
Я своє опускаю плече.
Ось, візьми свій окраєць-шкуринку
(Чом під серцем так щемно пече?)
Я не здамся і сам довоюю
(Замість тебе постане мій Бог),
Та народ свій від пекла врятую –
Бач, не сам, а із Богом удвох.
Ти іди – я тебе не тримаю,
Мій Супутник не зрадить мене.
Твій обов’язок з тебе знімаю,
А журба моя скоро мине.
Завершай свої справи насущні
І працюй на СВІЙ авторитет.
Розумію пояснення слушні -
Бог для тебе не Пріоритет.
9.03.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2016
автор: ПВО