[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zDQ0N8Z524I
[/youtube]
Так рано холод вліз за комір.
А вітер щоки обпіка.
Ці відчуття мені знайомі:
Капризи осінь викида.
Тремтить від холоду все тіло.
Зітхання рвуться чомусь з вуст.
А ти забула, як хотіла
Щоб замість спеки - падолист?
А хмари сірі, волохаті
Несуть осінні вже дощі.
Моя душе, нащо зітхати.
Хіба від осені втекти?
Це від думок ми все ж втікаєм,
А летимо, де нас не ждуть.
Хоч добре ми про це всі знаєм,
Та відкидаємо цю суть.
Йдемо не тими ми стежками.
І часто дуримо себе.
Нещира віра часто з нами
І в край, чужий для нас, веде..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689828
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.09.2016
автор: Н-А-Д-І-Я