Подаруй

Подаруй  мені  квіти,  подаруй  хоч  одну,  
Принеси  в  моє  серце  незрівнянну  весну,  
Заколи  у  волосся  із  ромашок  вінок,  
Подивись  скільки  цвіту,-  ніби  наших  думок…  

Ми  присядем  у  травах  шовковисто-пахучих,  
І  поніжим  долоні  у  росинках  блискучих,  
Подаруй  мені  поле,-  те  що  маками  вкрите,  
Посміхнись  і  промов,-  як  же  солодко  жити!...  

Зазирни  в  синє  небо  ,  і  пильнуй  що  там  пише,  
Не  потрібні  слова,-  коли  високо  тиша,  
Подаруй  мені  світла,  і  промінчик  тепла,  
Полетіла  б  до  сонця,-  та  без  крил  не  змогла…  

Поклади  на  світанку,-  під  віконцем  букет,  
Тільки  він  нехай  знає,-наш  з  тобою  секрет,  
Подаруй  мені  щастя,-  хоч  маленький  ковток,  
Я  не  хочу  багато,-  лиш  би  кілька  квіток…  

Не  відмов  у  проханні  ,-жити  там  де  краса,  
Там  де  радості  сяйво,-  в  темноті  не  згаса,  
Подаруй  мені  віру,-  що  зімною  підеш,  
І  колючі  стежки  із  терпінням  пройдеш…  

Обіцяй  що  на  вічно  ,-обіцяй,  не  жартуй,  
Ці  слова  що  промовиш,-  назавжди  закарбуй,  
Подаруй  мені  казку,-  подаруй  без  відмов,  
Хай  завжди  в  наших  квітах  буде  жити  любов

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2016
автор: Наталя Воронка