Поетесі Шостацькій Людмилі присвячується
Яка ж ся дівчина красива,
Смарагди-очі просто диво.
А як вона мені всміхнеться,
То серце враз в груд́ях заб’ється.
Їй голос ніжні звуки тії,
Що душу м́ою пестять, гріють.
В її присутності німію,
Сказати слово я не смію.
Ходжу за нею просто тінню
В осінню днину і в весінню.
Вона мовчить, а я ще більше,
Від цього нам зовсім не ліпше.
Минають дні, вона зітхає,
Мого признання все чекає.
Як підійти, сказать «кохаю»,
Навчи, мій Боже, бо не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: Володимир Бабієнко