У древнім замку Баллігаллі
цієї ночі був на балі.
Відвідали мене дві леді.
Одна із них – в картатім пледі
і більш нічого із одежі,
лиш очі-зорі із безмежжя.
Ще шурхіт сукні на другій,
іти босоніж до снаги
їй замком темними ночами
із непокритими плечами.
А з моря дув шалений вітер,
він гнув додолу диво-квіти
і хвилі билися у скелі,
було це чутно із постелі.
Аж раптом відчинились двері
і тінь з‘явилась на папері,
що залишився на столі.
Постала леді у імлі,
за нею інша крок ступила
й кімнату мороком накрило.
Обидві за столом присіли,
до мене певно мали діло.
Розмову повели про вічне
буття, мирське і потойбічне,
добро і зло, про сенс і суть…
Нелегко їх було збагнуть.
Сиділи довго, аж до ранку,
а потім враз одна фіранку
відкрила і у раннім світлі
умить розтанули обидві…
18.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091801959
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: Олександр Мачула