Одиноко стоять абрикоси
В цім зарослім травою саду
І де мати вплела мені в коси
Маків цвіт, волошкову красу.
Де водила мене край дороги
Показати пшеничні поля.
Там минали тоді всі тривоги
І платила добром нам земля.
Всі слова ті: ласкаві й привітні,
Убирало у серце маля,
Відчувало призиви завітні,
Щоб вертати додому здаля.
Літ багацько з тих пір промайнуло
І пройшла я багато доріг.
Слова мами в мені відгукнулись -
Я вернулась на рідній поріг.
Тут все також цвітуть абрикоси,
В цім вишневім зарослім саду
І тихенько збирають всі роси,
Все чекають, що скоро прийду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689399
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2016
автор: Ольга Калина