(В.)
Вже цих слів перелітних тонка та дзвінка пектораль
На лунах гойдається– ми проростаємо в просинь.
А між згустками днів обірвалося стільки тепла,
Павутина заклякла у розкуйовджених косах
І замкнулись обіймами щоб дочекатись весни,
Випускаючи страх у тихі глибини наосліп.
По високому березі вже до нас йдуть човнярі–
За їхніми спинами вправно ховається осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2016
автор: Яся Сингаєвська