Скидай, тополе, золото,- скидай...
Навіщо зайва розкіш? Не обтяжуй!
Ти рук легких. Он, бачиш? Небокрай.
А ген за ним світ волі,- правду кажуть!
Скидай з грудей холодний аметист,-
змертвілістю тебе нехай не душить.
Цей світ людей поблід і вмить завис,-
оголеність думок - оголить душі.
16.09.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2016
автор: Іванюк Ірина