І, знаєш, вночі, коли сумно,
Тоді, коли дійсно потрібно.
Тебе б пригорнути безшумно,
Щиро, приємно й покірно.
Тримати б так ніжно руку,
Долати страшні сновидіння.
І так, щоб тихо, без звуку
Відчути душі тремтіння.
Тебе б обійняти й мовчати,
Або ж говорити про щось.
Про те, що зможу здолати,
Якщо поруч ти, а не хтось.
А ще, під нічною зорею,
Коли не чути спів солов'я,
Не питай, чи буду твоєю,
Бо ж знаєш, що й так твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Рижа*