...I чую я хтось стогне в полi
В Донецькiм полi,на роздоллi
То мати чайкою лiтає
I сина вбитого шукає.
Там пiд Донецьком в полi вiтер
не знає де себе подiти-
То пестить юнi хлопцiв лиця
то, як отАман в битву кличе.
Ой поле,поле...В полi вiтер
I пiт, i кров, i сльози витер
Земля тремтить i блiдне з горя
Хова тiла убитих-гори...
Це в двадцять першому
столiттi ,
А не колись,в середньовiччi
Це-брат на брата,свiй на свого
Нема нiчого в них святого?!
Невже? Та я цьому не вiрю
Ми ж люди,а не бузувiри
Той дав наказ,щоб кулю в
лоба-
То сам iди пiдстав.Попробуй!
I плаче-стогне хуртовина
Бо як вернути брата,сина
Як сиротам вернути батька?
Калiкам змученим,безхатькам
Ви можете дивитись в очi?
То ж буде день чорнiший ночi
I буде суд!..
Валентина Козачук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688978
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2016
автор: Dchulian Nekava