Поки миготить ще життя,
А воно не дається двічі.
Наче в своє майбуття,
Зазираю у осені вічі.
За хвилею того туману.
Зазираю що там за межею,
Чи світлого злота омана,
Чи небо покрите іржею.
Хоч знаю що справа мізерна,
У вікнах прозорого слова.
Зовсім не лишилося зерна,
Одна легковійна полова.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688881
Рубрика: Лирика
дата надходження 15.09.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський