***

В  майбутнє  лине  моя  пісня,
Теперішнє  –  
                                 лиш  тимчасовий  приятель  мені.
Минувшина  –  
                                   моя  стражденна  Батьківщина,
Що  тисяча́ми  голосів  
                                                         лунає  у  мені.

Моя  робота  невелика:  
                                                           лиш  відчувати  порухи  душі.
А  голос  мій  приречений  бродити
                                                                                       у  хащах  хижих  лихоліть...

Та  прийде  час,  
       коли  народ  прийде́  до  тями,
                                                                                                           злама  кайдани  вікові.
І  в  сяйві  величі  постане  –  
                                                                       могутній  Київ  золотий.


/2016/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: Олексій Журавленко