Цей нескінченний лист,нездійснені епохи
Ці незабуті радощі,зневаги й каяття
І люди пруться в гору,немов боги
Вони ж бо напастять незбуті майбуття
Вони ж бо рушать долі і сміються
Впиваючись в зневазі і ганьбі
Та лиш не встигнуть оглянуться
Як тут вони в поразці і скорбі
Ми думаєм,що люди ці не ми,а ті,що інші
Це ті,що нескоренні нашим почуттям
Але це ми ,ті ледарі найбільші
Що грають не своїм життям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688553
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2016
автор: Devil's Embrace