Дощ ходитиме на гостину,
забиватиме краплі за комір.
Осінь листя жбурне у спину.
Ти подумаєш - перевтома...
Дощ назустріч тобі так радо.
Затулятимешся і йтимеш
захолоджений листопадом.
Квіти візьмеш, або покинеш...
Он, примара твоя надвечір
йде назустріч, а ти не бачиш.
Дивовижні творяться речі!
Хочеш плакати - і не плачеш.
Дощ поплаче за твій неспокій,
дощ залиє сліди і згадки.
Я прокинусь зі словом - "Доки?"
й починатиму все спочатку.
Дощ застелить усе довкола,
поле зору в мачину стисне.
Щоб я більше ніколи... Ніколи!!!
Й сірий спокій в дощах зависне.
Я не маритиму сонцями.
На стежину стару нікроку.
Дощ над нами, між нами, з нами...
Та й дощить же! Дощить нівроку!
02.10.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688529
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.09.2016
автор: Di Agonal