ти стоїш
бо так треба
бо дали команду
стояти
а тим часом
підходять ті люди
що пишуть закони
навіть слова
не чуєш
лиш кроки
опісля команди
{лівою!
лівою!}
вліво й вліво
раз
два
три
на тебе чекають
погроми
ти не думаєш
ти геть без посмішки
ти не жалієш
і тобі
твоє
тільки один раз
і більше ніколи
ані їжі
ні слова
ні подиху
вигуки й квіти
{лівою!
лівою!}
тебе дико зомбують
машини
не відають болю
чи можливо почати
балачку
на тему загальну?
чи годиться дихнути
повітрям
коли
крок за кроком?
чи потрібно ставати
людиною?
хіба що задля
{лівою!
лівою!}
того щоб
загнивати
як ворог
чужого народу
чи потрібно?
не думаю
але голодного
купиш
ну а вільного
вб'єш
хоча так
добиваються
миру
всі говорять
що серце десь
справа
вони певно
туплять
{лівою!
лівою!}
ти не їхній
і зліва
є серце
{раз! два! три! чотири!}
14.09.16
[youtube]https://youtu.be/Ph-CA_tu5KA[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688517
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.09.2016
автор: Systematic Age