Я лижу собі з закритими очима,
В кімнаті віє прохолодний вітерець.
Уява переносить мене в небо,
Де жбурляє блискавки творець.
З закритими очима відчуваю,
Як на своєму вільному шляху,
Штовхаються лобами хмари.
Від гуркоту яких не відчуваю я страху.
Через навстіж вікно відкрите
Я відчуваю кожну ноту грому,
Дзвенить воно, як скло розбите
Від бокалу недопитого рому.
Усі шуми зливаються в один,
В один багатогранний звук,
Який перетікає з серця і судин
В симфонію дороги й неба дзвін.
26.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688460
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 14.09.2016
автор: Вадим Болдурат