і хай не крила а просто руки
і висота не більше двох метрів
над рівнем моря
і це не гори заплутаних стежок
не сплав в байдарці замуленим руслом
в горах
перебрести обмілілі пороги
в дрібних плювках ошалілих бризок
чужих зворотів
і хай несе на гальмі ручному
тисни на газ хай би дужче заносить
в поворотах
вороття на запалених плесах
крізь потік надвечірнього сонця
уже не існує
хай вже руки лише а не крила
нас врятують в бурхливих потоках
лиш цілунки
лише обійми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Андрій Люпин