я рубаю гілля ночі
та дрімаю неохоче
я пірнаю вище й вище
в місце сили — кладовище
а за мною берег світла
лине в річку що розквітла
котиться вздовж рій комах
в'ються хмари в сивих снах
для котрих я геть не зодчий
в небесах пливу молочних
струнами бринять зірки
солодять мій слух гіркий
10.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688393
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2016
автор: Микита Баян