Упаде під ноги тисяча листочків,
Буде осінь жовта їсти мармелад.
Буду я вдивлятись у ласкаву просинь,
І молити Бога, щоб вернув назад
Світлі добрі очі, веселкову вроду,
Милі сині гори в закутках весни,
І найкращу в світі надлюбов-пригоду,
І у річці дивній наші два човни,
Розплилися в різні сторони з тобою -
Розплелися коси в стрічках голубих...
Замоталась стежка тихо сон-травою...
Щось бурмоче доля в полинах гірких...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Наталія Ярема