Ця ніч пахла болем, і жалем,і полином,
І кроки стихали, то стукали, наче в мізках.
Сьогодні я ще не молилася перед сном,
Бо я заблукала у міжчасових відрізках.
Від дотику шкіра пече,наче від вогню.
Словами пробити можливо найважчі струни.
І хто мене витягне з цього мертвого жалю?
Хто скаже до мене, всміхайся цим днем похмурим?
Ще мить ,і розвалиться все навкруг,
Не стане нічого,що так заважало жити.
Людина людині, я певна, давно не друг.
Людина людину повинна хоча б любити.
Бо без лицемірства,здається, не обійтись,
Без того, що з точністю може тебе добити.
Людино- задумайся, озирнись!
Людина людину повинна просто любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Лейла