там час від часу гучно, надто гучно
зі скрипом входжу в тисняву повітря,
в моїх кістках розворушилось місто,
де тісно, надто тісно -
повтікали -
спустошивши за мить,
і в тілі - тихо
і слухаю себе, де протягає,
яка порожня...
кожна жменя сміху
розтиснена
і пошкодую втрати,
бо звуки в цій кімнаті стали тілом:
в обіймах просиджу, ввібравши суті
яка наповнена...
непотребами звуків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Іванна Шкромида