Небо тихо синіло... металами...
Сонця плавно Ікари сягали...
Ми...
Ми...
Не знали біди з нелегалами,
Але рану свіжішу пропалено...
Скалки лізли у серце багнетами...
Літаки в них влітали ракетами...
А година Х тихо миналася -
Миру більше нема над планетою...
Неможливо сидіти, не плачучи...
Та чи можуть ті жертви щось значити?
В світі більше слабких не зосталося,
А гіганти не мають вже значення...
Дим й вогонь стали болем прихованим,
Ми обмежились тільки розмовами...
Небо тихо синіло... металами...
Ті метали були некерованими...
11.09.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688320
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.09.2016
автор: Systematic Age