Лише тоді

Жадоба    в    нас    живе,    як    той    бур’ян:
Лиш    прополов  –  він    знову    проростає.
Не    допоможе    Гідності    Майдан  –            
Потрібен    меч,    що    жалує    й    карає.  

Законів    меч,    щоб  щільно  назавжди
Закрив  усі  шпарини  партократам  –  
Не  вберегти    міняйлам    голови,                          
Коли    той    меч    надумають      міняти.

Встань    з    чотирьох,    зіпнись    на    свої    дві      
Та    голову    тримай  по  вертикалі,
І  не  жалійся,  що  пресують  дні,
Бо    в    цім    бою    не    видають    медалі.

Можливо,  ми  спроможемось  тоді
Відкрити    двері  вільної  Європи.
А    поки    що    ми    не    на    тій    війні,
І    пливемо    не    в    течії  —  супроти.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.09.2016
автор: Г. Король