Засвітилося небо зірками,
Вони так близько, майже поруч.
Як їхня відстань, така ж сама між нами,
Тисячі і мільйони кілометрів ліворуч.
Я Юпітер, а ти Сонце.
На відміну від мене – ти освічуєш світ.
Помісти мене в своїй долоньці
І я покажу душі своєї цвіт.
Всередині у мене пахне квітами,
Вони зів'януть, коли їх не зірвати.
Повідай у мені незвідане,
Щоб потім у душі своїй сховати.
Я знищу свій Юпітер й стану зіркою,
З холодного, в гаряче я перетворюсь.
Моя душа запахне сіркою,
Здивуюсь. Занурюсь. Скорюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688231
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2016
автор: Катерина Завадська