Моя земля... Так важко зрозуміти,
Чому тебе не люблять рідні діти?!
Моя земля... Це просто незбагненно,
Що бруд у душу ллють тобі щоденно.
Моя земля... Вдихаю сокровенно
Я запах від лісів твоїх натхненно.
В долоні я тримаю світ від сонця,
Що променем іскриться край віконця.
Я пити воду хочу з твого джерела!
Моя земля... Ти обмілієш без тепла.
Хоч маєш міць – це знаю достеменно
Та крають на шматки тебе буденно.
І сумно так за цим спостерігати.
Та як жадобу людську подолати?
І як змінити все на лад в своїй країні?
Ми ж на своїй землі живем! Не на чужИні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688131
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.09.2016
автор: Онучка