"Ода"... небуттю!
Рахую дні… хвилини.., кроки…
Коли ще залишаються жахливі роки…
У боротьбі світла й імли…
Дні проживаю у натхненні…
І намагаюсь без брехні!
І особливо їх плекаю,
Бо не повернуться вони… як мріяли б оті…
Ті, чиї думки хтиві й лживі…
У серці марнотратства пустота!
Відсутністю добра вони пестливо…
Собі співають оду… небуття!
Все схвачено, обставлено… не ними…
Пишатися могли би лиш вони!
Своїми безсоромними очима,
Що дивляться в туман ночі…
Співають в повний місяць… з тими…
Кому вони потрібні для війни…
З любов'ю й гуманізма кредом!
О, люті, Вам не відомі світи...
Де згинете усі у небутті!!!
І нам засяє промінь світла,
Який не дасть буяти пустоті...
Сердець і душ, які живуть в скорботі...
Які хотіли би співати, лиш панахиду доброті!
01. 09. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687917
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.09.2016
автор: Наталі Калиновська