Ти кажеш, що сонце якесь інакше…
А зорі і небо уже не такі….
Чому ти шукаєш у світі покращень?
В часи які є для усіх нелегкі…
Не буде світити ні сонце, ні зорі…
Аж поки ти сам не зародиш іскру…
Не буде принесено все на долоні -
Та тільки тобі… в цю хвилину важку….
Зібратися мусиш і лізти угору…
Крізь сльози і гнів, крізь тугу і печаль…
Та світло побачиш в кінці коридору…
Так важко дається все це… нажаль..
І Долею обраний ти не для співу,
Багато печалі сидить на плечах…
У серці твоєму багато гніву…
І болю гнітючого у очах…
Бувало ти думав, за що то Боже
Усього насипав на Долю твою?...
Тому що ніхто окрім тебе не зможе,
Достойно тримати удар у бою…
Таких непокірних, напевно, чимало…
Але в тобі є щось інакше своє…
Таких, як і ти життя зовсім ламало…
Та дух твій незламний знову й знову встає…
За що тобі Доля надали ті сили? -
Для того, щоб гідно прожив ти життя…
Тебе щоб найбільше у світі любили, -
Не треба чекати тобі співчуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Франко Наталія