Мережу увімкнено. Тече судинами струм. Чиста енергія.
Постійно струшує, заряджає, спонукає.
Звично.
Не помічаєш як дрижить усе єство від кожного поштовху – розряду. Життя змушує. Вимкнути значить зупинитися.
Хто сказав, що у мережі 220 Вольт? Завжди. Стабільно.
Гарантовано?
Чому ж тоді часом струшує так, наче відбувся перепад напруги?
Що захистить від спалаху?
Іскра і все.
Перегорів.
Чи в мережі і досі 220? А може вже більше? Значно більше?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Траяна