Ростила сина,
чекала внуків – нема.
Тепер довіку
лишилась в хаті сама.
Один-єдиний,
ще й не стояв під вінцем.
Скосила куля.
Змарніла мати лицем.
А вечорами
читає сина листи,
що появились
на фронті в нього брати.
Тепер навіки
вони родина одна.
Хай лиш скінчиться
оця проклята війна.
Зраділа думці:
шукати буде синів!
От тільки хлопці –
признають матір, чи ні?
Просити буде,
щоб приїздили сюди.
Вродила груша –
он, як рясніють плоди.
02.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687138
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.09.2016
автор: Галина_Литовченко