Лебедині крила пронесли літа,
Вдалині лишилась юність золота,
За весною – літо, осені листва,
Вже порошить скроні інеєм зима.
Наче ще недавно рвала вишні цвіт,
Як по сходах стрімких бігла від воріт…
І вогнем палали стомлені вуста,
У думках скресає юність золота.
В споришах стежина, де дитинства слід,
Що вела до хати весь багатий рід,
Де на службу дзвони кликали зрання,
Де у парі стали вдвох до вівтаря…
І тепер в неділю, коли сили є,
Йдеш у нашу церкву, де усе твоє…
Де молитва лине, де співає хор,
Тут твій шлях до Бога, тут душі собор.
Берегине наша, щоб твої літа,
Зігрівала осінь - осінь золота.
Бережи здоров’я, щоб багато літ,
Сніг не запорошив твій життєвий слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686938
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.09.2016
автор: Віталій Назарук