Де обабіч дороги полини сивочолі,
Де колеса від воза залишили сліди…
Біля пагорбу збоку де ростуть дві тополі,
Сів кобзар відпочити від важкої ходи.
З ним маленький хлопчина, поводир, бо без роду,
Розкладає поїсти, все що люди дали…
А у пляшці зеленій він подав діду воду,
Що недавно їм люди із криниці влили.
Пополуднали разом, все поклали в торбину,
Закурив кобзар люльку і приліг на траві.
Від ходьби нехай ноги хоча б трохи спочинуть
І тоді підуть далі, бо вже ситі й живі…
Враз старенький піднявся, взяв бандуру у руки,
Двічі щось помурликав, тоді голос подав,
І побігли по стежці чарівні диво-звуки,
Про життя і про долю кобзар довго співав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686715
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2016
автор: Віталій Назарук