Осінній блюз над безпорадним містом...
Тендітним смутком сиво так летить..
І нас несе у вирі падолисту
За межі світу..В танучу блакить..
Кружляє все: дахи,дерева, долі
Немов сам Пан заграв тут на дуді..
І, незбагненно - від тепла чи солі? -
Сльоза не тане в дощовій воді...
Ще лине блюз багряно - золотавий,
Дзвенить ще й досі звичне : "Ми....."
Остання дія ніжної вистави
Перед антрактом лютої -зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2016
автор: Вадим Димофф