Маленький клапоть рідної землі,
А скільки болю, крові,сліз та муки,
Замовкла, мов заснула у імлі,
Приспала тихо, взявши їх на руки.
У материнськім лоні нині сплять
Сини її, народжені, щоб жити,
Та душі мов до вирію летять,
Самотньою лишають, щоб тужити.
Заплаче нині мати та сестра,
Дружина діточок до серця горне,
Над Іловайськом дух війни й смерча
І небо з болю чорне, чорне, чорне.
У тіні ночі ворон прокричить,
Роздерте серце вийняте катами,
Паде людська сльоза і не мовчить,
В дощах зігріє душі, що над нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686522
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: Леся Утриско