Доношує поле пшеничний ужинок,
ВолОшкові межі і літнє тепло,
Бо скоро вже осінь, рілля і спочинок,
Сьогодні вродило, що вчора цвіло.
Сьогодні вже підсумок, свято і смуток,
І тиха печаль поміж жовтих стернин,
Не більший, не менший черговий здобуток,
На фініші літа чекаючи змін.
На обрії вечір вже майже осінній,
І холодом віють покоси в росі,
Та все ще береза в зеленій хустині,
А сонце заходить в серпневій красі.
Стоять серед поля дві яблуні-дички,
Схилились додолу, важкий урожай,
В'ється дорога -- накреслена стрічка,
Біжить невідомо куди, ген за гай.
Блукає світами, та знову вертає,
Додому, до поля, до яблуньок цих,
Ось ще одне літо до дна догорає,
В скарбничку прожИтих років золотих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686490
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.08.2016
автор: Надясемена