Фантазія
Заплющу повільно очі
і в тиші власній потону,
зникають потроху ночі,
із тіней давши дивину.
Яскраві від блиску зірки,
побачу чарівні світи,
подібної щастя квітки,
ніде, шукавши, не знайти.
Пронизує стукіт серця,
мов крок доноситься з грудей,
який я ступив до сонця,
потрапивши у світ ідей.
Себе в ньому відчуваю,
сміливості чарівником,
фантазію виливаю,
бо став її садівником.
Міняю свої пейзажі,
казковістю думок,
явивши на світ міражем,
їх плутаю в клубок.
Там чарами є реальність,
а може й навпаки,
примарами сяє радість,
бо думи - співаки.
Душа оживає в чарах,
чаруй же власний світ,
який не потоне в хмарах,
як сум залишить слід.
Фантазія стане шляхом,
до кожних світлий мрій,
душевно є кожен птахом,
бо світ малює свій.
Віктор Цвіт 13.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686466
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.08.2016
автор: Віктор Цвіт