Намисто червоне калині
Вітер-пустун розірвав,
Посипались ягоди стиглі,
Згубилися десь поміж трав.
Птахів же вона попросила,
Зібрати щоб допомогли.
Носили в дзьобах легкокрилі
Ті намистинки малі.
На срібну тонку павутину,
Що бабине літо дало,
Швидесенько їх начепили,
І сяє намистечко знов.
А вдячна калинонька-мати
Всміхнулась пернатим згори.
То ж буде їм чим смакувати,
Коли вкриють землю сніги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686372
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 29.08.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський