Всередині тихо озвався мідними струнами,
Лункою горою відбитий холодними стінами,
Пригорщами долонь твоїми, моїми
Та ще чиїмись, тендітними,
Кволими кроками й мійними обіймами,
Наш спокій..,
Той, що його так бракує,
Коли тебе нема поруч,
Коли зимові вечори стомлюють пусткою,
Що навпроти вікон світяться згустками вітру,
Води й молоком з кардамоном,
Від яких так паморочиться голова,
А інколи хочеться спати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: inwaR