серед вікон багатоповерхівок, можна знайти мене
кожне розбите вікно, по суті, відображення мого другого я
на останньому поверсі цієї дивної будівлі, ти забуваєш про все
я ж, навпаки, планую та мрію про подальше своє життя
ні, я не живу надіями на краще. це - надто просто
моя квартира та стіни у ній - ось моє світле майбутнє
хтось дивиться на це, як на безлад, я дивлюсь на це, як на особистий простір
мені, здається, все рівно, присутнє щось у мені, чи відсутнє
в коридорі розкидані твої мрії, надії, сподівання
на потрісканих стінах написані сильні бажання. тверді
здається, Бог проігнорував твої благання
бо він ніколи не любив замість питань давати відповіді
підійди на край даху. подивись вниз і затамуй подих
бачиш, навпроти є люди, як і ти, у них такі ж самі кінцівки
я ніколи не заперечував, що я з розряду тих
хто живе серед вікон багатоповерхівки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686334
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 28.08.2016
автор: Загартований горем