Літньої ночі тиша блаженна
І чорнильного неба краса
Моя душа, як ніколи, сьогодні натхненна
І чомусь вірить ще в чудеса
Може вона, як маленьке дівчисько?
Вважає, що все не насправді, а гра
Що до зірок, мов до м’ячика близько
А камінь маленький зі скарбами гора
Їй багато здається страшним і великим
Хоч не побачити те й під лупою
І світ гарчить на неї звіром диким
Невпинно кличе до двобою
І серпень вечором недільним
Постає в уяві прикрим фактом
Бачить літо себе ще вільним
А в думках мчить до осені трактом
© Леся Приліпко-Руснак, 04.08.2016
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686329
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак