Заратустра сказав: "Ці поети – берези:
Амури їм повкручували мідні пісюни,
І точать вони там – для дам напівтверезе,
Напівсолодке пійло, щоб рюмсали вони.
Заратустра сказав: Ви – дівчатка-сцикухи,
Що верещать від шмарклів та поетичних сліз:
Ти їм ще й під спідницю не заліз,
А вже вони бояться війни, зими й свекрухи.
Ви пишете вірші, щоб там купались мухи –
Оце така поезія, як курячий стриптиз.
Ні, ти жени горілку, щоб на ранок
Пекла жага й палала голова, –
Та геть жени коханок-полонянок,
І пещені думки, й мальовані слова:
Тоді то припадеш до джерела
Правдивої поезії, юначе!
А він – нап'ється квасу й гірко плаче,
Немов від нього Істина пішла!"
Не бійтеся, поети: Заратустра
Такого не сказав би, коли б він був поет.
Що в арсеналі в нього? Розум, як антикварна люстра,
А в нас – і інтернет, і весь кордебалет:
І берегині, і божки, і обереги,
Й публічна дружба, й проміскуїтет, –
І цілий світ від альфи до омеги.
"Повторюю, поети: Заратустра
Такого не сказав би, – сказав якийсь поет,
Що в арсеналі в нього – лиш електрична люстра, –
Бо в нас – і квіти, й кава, і цілий інтернет!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2016
автор: ganzer