Моя побілена, хатино,
Зовеш мене із далини,
Тернова мамина хустина,
Мені приходить часто в сни.
Біля межі стареча липа,
Тут… «мертві бджоли не гудуть…»,
Вона під осінь соком хлипа,
Тут ми в життя обрали путь…
Де нас завжди чекала мати,
Робило перший крок, дитя,
Садок вишневий біля хати,
Дороговказом був життя.
Була надія, була втома,
Та я зростав неначе дуб,
Стежина кликала додому,
Хоч з часом став рідіти чуб.
Моя побілена, хатино,
В тобі заховане тепло,
Ти знов зустрінь свою дитину,
Щоб він не раз згадав село.
Тобі вклоняюсь до порогу,
Поцілувати двері зміг…
Щоб помолився в хаті Богу,
Переступив через поріг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686220
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Віталій Назарук